Станція «Маяковська» - один з найрозкішніших залів «метромузея», її колони прикрашені уральським орлеца - родонітом.

<

>

Метро - найбільший геологічний пам'ятник Москви, а заодно - і сховище викопних тварин. Це показало дослідження, проведене московської школяркою Софією Рошка в рамках конкурсу проектно-дослідницьких робіт «Ярмарок ідей-2008».

Вся справа в облицюванні станцій метрополітену, виконаної з мармуру, мармуроподібного вапняку, граніту, лабрадориту, габро і гнейсу. Ці матеріали використовувалися при будівництві метро в 1935-1970 роках. Пізніше станції стали облицьовувати керамічною плиткою, декоративним металом. І лише в останнє десятиліття знову повернулися до природних матеріалів.

Всього в облицюванні станцій московського метрополітену використовується близько 20 видів мармуру з родовищ Вірменії, України, Узбекистану, Грузії, Уралу і Алтаю. Його можна бачити на шляхових стінах і колонах станцій, іноді - в обробці підлоги. Найбільш поширеним виявився червоний мармур з саліеті (Грузія), зустрічається чорний і білий мармур з вірменського родовища давалу. Чимало станцій і вестибюлів одягнені в мармур світлих відтінків з родовища поблизу села Коєлга (Урал) і кримських родовищ Блюк-Янкой, чергунь, Кадиковське (наприклад, станції «Курська», «Мисливський ряд»). У дослідженні наголошується станція «Маяковська» як єдина, оброблена дорогим виробним каменем: колони її прикрашені смужками уральського орлеца (родоніту) - рідкісного каменя рожево-фіолетових відтінків.

Підлоги станцій і вестибюлів метро оброблені гранітами, гнейсо-гранітами і габро - декоративним каменем темно-зеленого кольору. В основному використані гранітні плити чорного, червоного, сірого і рожево-сірого кольорів Каарлахтінского родовища (Ленінградська область).

Практично всі станції метро, ​​в обробці яких використані природні камені, мають палеонтологічні цінність. В їх облицюванні виявлено велику кількість найдавніших скам'янілостей. Найбільш часто вони зустрічаються в кольоровому мармурі, здобутий в кар'єрах Криму і Кавказу. Більшість скам'янілостей в московському метро відносяться до юрського (185 млн років тому) і крейдяного (132 млн років тому) періодів мезозойської ери. Однак зустрічаються і більш давні екземпляри - кам'яновугільного (360-286 млн років тому) і навіть кембрійського періодів (570-500 млн років тому). Всього в метрополітені зустрічаються 10 видів скам'янілостей: амоніти, наутилуси, брахиоподи, гастропоіди, белемніти, криноидеи (морські лілії), морські їжаки, двостулкові молюски, корали, губки. Все це морські тварини.

Величезна кількість амонітів виявлено на станції «Парк Перемоги», деякі досягають 10-15 см, і найбільший амоніт має діаметр 70 см. В цілому ж амонітів в метро не так багато, присутні вони в основному в природному камені юрського і крейдяного періодів. А ось наутилуси (також - головоногі молюски) дуже поширені в столичному метро. Найкрасивіші екземпляри виявлені на станціях «Добринінський» і «Комсомольська» (див. «Наука і життя» № 5, 2004 р ). Найкрасивіші екземпляри гастропоід (черевоногих молюсків) знайдені в жовто-бежевому кримському мармуроподібного вапняку на станції «Бібліотека імені Леніна» і в переході між станціями «Трубна» і «Кольоровий бульвар».

Найбільш же поширені в підземних палацах Москви морські лілії і криноидеи - донні тварини з сидячим способом життя. Стебла морських лілій виявлені навіть в білому кристалізуватися мармурі, хоча інші скам'янілості, як вказує автор дослідження, в ньому не зустрічаються.

За результатами дослідження можна було б скласти підземну карту - своєрідний геолого-палеонтологічний путівник за московським метро, ​​яка цілком могла б стати ще однією визначною пам'яткою столиці.