Баку повертає грошові вклади радянських часів

Здійснилося. Уже в нинішньому році може початися процес повернення населенню країни заощаджень, довірених колись монопольному всесоюзному ощадному банку. З виходом у світ Указу Президента Азербайджану Ільхама Алієва «Про видачу індивідуальних одноразових виплат вкладникам колишнього Ощадбанку СРСР, які є громадянами Азербайджану», процес повинен зрушити з точки замерзання, що датується 1 січня 1992 року.

Рівно двадцять років знадобилося для того, щоб отримав незалежність після розпаду Союзу Азербайджан виконав зобов'язання Ощадбанку, в якому зберігалася солідна в загальному сума від наших співвітчизників Рівно двадцять років знадобилося для того, щоб отримав незалежність після розпаду Союзу Азербайджан виконав зобов'язання Ощадбанку, в якому зберігалася солідна в загальному сума від наших співвітчизників. На початок 1992 року в Ощадбанку було зібрано 4,8 млрд. Радянських рублів, власниками яких були 1 986 104 громадян республіки. Таким чином, ніяк не менше півтора мільйона людей можуть претендувати на отримання індивідуальних одноразових виплат від ВАТ Kapital Bank, що є правонаступником зобов'язань Ощадбанку АзССР.

Згідно з Указом глави держави, процес повернення коштів почнеться з червня 2012 року. 19 місяців відводиться на прийом звернень від претендентів, в основу яких ляже ощадна книжка Ощадбанку, посвідчення особи громадянина Азербайджану або нотаріально завірена копія свідоцтва про смерть, нотаріально завірена копія заповіту або іншого документа на право успадкування (за вкладами померлих за цей період громадян компенсації отримають їх законні спадкоємці). Після 31 грудня 2013 року обігу Спеціальної комісією не прийматимуться і розглядатися, так що можна припустити, що ажіотаж навколо компенсацій нам забезпечений.

Час, що залишився до червня, державним структурам належить провести в не меншій метушні. Кабінету Міністрів АР доручено розглянути спірні питання, що виникають при здійсненні виплат протягом 15 днів (тобто до кінця березня місяця, як відомо, не багатого на робочі дні). З метою здійснення загального контролю за участю державних органів при Міністерстві фінансів повинна бути створена спеціальна комісія, яка буде займатися цим питанням аж до завершення виплат. У найкоротші терміни повинні бути підготовлені та затверджені правила діяльності Комісії. Також Кабміну доручено організувати сам процес видачі компенсацій, для чого виділити з держбюджету необхідні кошти. Нарешті, головному фінансовому відомству належить оперативно реагувати на звернення вкладників, для чого створити «гарячу лінію» і регулярно доводити до відома ЗМІ оперативну інформацію про стан справ на фронті повернення «заморожених» радянських вкладів.

Розрахунок величини одноразових виплат буде залежати від суми залишку вкладу на рахунку. Для цього суми вкладу в радянських рублях належить спочатку пройти перерахунок зразка середини 1992 року, коли в обіг був випущений азербайджанський манат (за курсом 10 радянських рублів = 1 манат), потім повторити шлях деномінації маната, коли з 1 січня 2006 року 5 000 «старих »манатів стали рівноцінні 1 новому (тобто тій валюті, з якою ми маємо справу зараз). Відшкодування буде проводитися у готівковій формі або у вигляді інших банківських платежів.

Затверджена схема розрахунків така:

За вкладами в розмірі до 2000 сов. рублів (2000/10/5000 = 0,04 AZN) буде виплачуватися до 75 манатів за кожен гяпік.

Сума від 2000 до 5000 рублів (тобто, в перерахунку, від 0,04 до 0,1 AZN) - за кожен гяпік понад 300 манатів нараховується по 50 AZN.

Вклади від 5000 до 10 000 рублів (0,1 - 0,2 маната) - нараховується по 40 манатів за кожен гяпік понад суми 600 манатів.

Заощадження в розмірі понад 10 тис. Радянських рублів (0,2 маната) - оцінюються в 25 манатів за кожен розрахунковий гяпік.

Відзначимо, раніше з посиланням на результати попередньої інвентаризації «заморожених рахунків» повідомлялося, що близько 60% в сумі не перевищують 2 тис. Рублів. Таким чином, більшість вкладників може розраховувати на компенсацію «по максимуму» - хоча, вибачте, середній курс «десять до одного» ніяк не може дати навіть приблизне уявлення про адекватної компенсації радянських вкладів. Той факт, що довгі роки власники цих рахунків зовсім не розраховували отримати свої гроші назад, не робить новий графік переконливіше. Не самий патріотичний аргумент, але все ж слід згадати, що на момент розвалу Союзу держава офіційно оцінювало курс долара в 70 радянських копійок. Примітно, але вартість основних природних ресурсів, сировини і енергоносіїв в доларовому обчисленні за минулі з тих пір два десятка років змінилася в гіршому випадку в два-три рази.

Нагадаємо, в жовтні 2005 року відповідним розпорядженням глави держави була створена комісія під керівництвом прем'єр-міністра, в яку входили представники відповідних міністерств і відомств. Було дано розпорядження про підготовку протягом трьох місяців механізму законопроекту, що передбачає повернення населенню внесків. Паралельно в підготовці державного бюджету чергового року було передбачено і фінансування. Далі цього етапу держава не просунулася. Однак послідовно висувалися припущення, що на повернення вкладів може знадобитися вісім років і держфінансування в обсязі 0,3-0,4 млрд. Доларів; 0,5-0,55 млрд. Доларів; і 0,8 - 1 млрд. доларів (в залежності від обраної схеми).

Змінилися передбачувані суми, можливо, зміниться графік виплат (підкреслимо, зазначені вище дати - 01.06.2012 / 31.12.2013 стосуються прийому звернень вкладників). Що стосується масштабів самої індексації, то варто порівняти результати повернення вкладів в інших пострадянських країнах, які вже ризикнули розлучитися з бюджетними грошима - і виграли в ступеня довіри населення до уряду. Так, в країнах Прибалтики (де компенсація заощаджень в Ощадбанку почалася в 1992-1994 роках), Литва запропонувала курс 1 сов.рубль = 0,4 долара. У Білорусі цей показник становив 0,33 долара, в Казахстані (з 1996 року) - 150 рублів обмінювали на 1 долар. Власне, процес індексації стартував в Росії в 1995 році, в Киргизстані і Україні - з 1997, в Молдові - з 2002, в Узбекистані - з 2005.

Здавалося б, найскладніше залишилося позаду: після багаторічної розгойдування уряд нарешті прийняв, по всій видимості, категоричне рішення покінчити з цими заборгованостями. Однак не все так ясно. Торкаючись тематики «заморожених» вкладів і їх власної цінності / ефективності, ми мимоволі натрапляємо на ряд питань, відповісти на які повинні в тому числі економісти-законодавці.

Зокрема, не зайвим згадати динаміку приросту доходів населення за минулий період часу і провести порівняльний аналіз «приємного враження», яке компенсація - навіть в нинішньому дистрофічних розмірі - могла призвести сімома роками раніше, і відчуття «приємну дрібницю» - зараз.

Щодо купівельної спроможності індексованих накопичень можна розмірковувати нескінченно. Досить прорахувати інфляцію, накопичені за ці роки і зіставити масштаб цін на основні споживчі товари - ну або хоча б продукти харчування.

До речі, дуже цікавим вважаю питання, наскільки здатна прискоритися інфляція після «вкидання» (або вприскування?) На грошовий ринок грошей, отриманих вкладниками колишнього Ощадбанку.

Не слід залишити без уваги також і питання, що втратили за двадцятиріччя - або хоча б за останні сім років - вкладники. Невикористаний потенціал капіталу сьогодні достеменно визначити неможливо, проте, згадуючи про динаміку цін на нерухомість за той же період часу, ми спостерігаємо як мінімум одну лагуну, куди провалився гідний рівень життя частини наших співгромадян.

Е. Годжаева

джерело: http://vesti.az

Або вприскування?