«Газпром» продає газ в Європі нижче собівартості, і йому залишається сподіватися лише на те, що зріджений газ з США та інших країн теж буде продаватися нижче собівартості, і чекати, поки конкуренти розоряться, не витримавши цінової війни.

Скільки б не говорили російські чиновники про плани налагодити експорт газу в бік Азії і навіть вивести обсяги продажів газу в Китай до показників поставок в західному напрямку, без розвитку експорту в Європу про майбутнє «Газпрому» можна забути.

В тему: Китай робить ставку на сланцевий газ: його запаси величезні

У азіатського напрямку газового експорту з Росії є ряд дуже неприємних недоліків в порівнянні з Європою. Сукупна потужність трубопроводів, які йдуть зараз на Захід, більш ніж удвічі перевищує обсяг поставок, і при цьому «Газпром» прокладає і планує прокладати туди все нові і нові маршрути. В Європі - диверсифікований ринок, на якому російський постачальник не залежить від диктату одного-двох споживачів. На вході в існуючі газопровідні системи у «Газпрому» напрацьовано потенціал видобутку, який більше ніж на 200 млрд кубометрів на рік перевищує обсяг всієї реалізації газу «національним надбанням». До того ж на Заході підписані численні контракти з покупцями на період до 2035 року і далі.

Нічого цього в Китаї не проглядається. Туди не побудовано досить трубопроводів, щоб виконати обіцянку і зрівняти обсяги східних поставок з об'ємом західних. Там немає для цього ні підготовлених до експлуатації родовищ, ні необхідної інфраструктури. Немає і впевненості в тому, що китайцям потрібно стільки російського газу, скільки хочуть продати їм газпромівці. У всякому разі, Пекін постійно відповідає недвозначним відмовою на прохання взяти участь у фінансуванні російських газових проектів. І головне - ціни газу на азіатських ринках протягом найближчих п'яти-десяти років повинні триматися на рівні, не виправдовує витрати Росії на його видобуток і транспортування.

В тему: Путін взяв Крим. Китай візьме Росію

Ось тільки і на європейському напрямку у «Газпрому» не все гаразд. Почнемо з того, що передбачений керівництвом компанії зростання споживання газу в ЄС виявився не таким високим. Дійсно, власний видобуток газу в Європі неухильно скорочується, але імпорт скорочується ще швидше, оскільки попит з 2010 року зменшився на 20%. З 299 млрд кубометрів в 2010 році нетто-імпорт впав до 219 млрд в 2014 році, і невелике збільшення цього показника в 2015 році загальну тенденцію поки не порушило.

Про фіктивному зростанні попиту на російський газ керівники «Газпрому» доповідають з оглядкою на цифри останнього кварталу 2014 року, коли поставки в Європу були різко скорочені політичним рішенням Кремля в помсту за продажу газу з ЄС на Україну. Порівняння з мікроскопічними рівнями експорту в той період виглядає переконливо, але насправді не відображає.

За оцінкою фахівців Statoil, аж до 2040 року попит на газ в ЄС буде скорочуватися на 0,4-1,6% щорічно. В цілому можна погодитися з прогнозами тих експертів, які оцінюють нішу для нових поставок газу в ЄС в 2035 році обсягом від 40 млрд до 70 млрд кубометрів. Однак поки невідомо, яку частку з цієї ніші перекриє імпорт зрідженого газу і скільки залишиться додати російському постачальнику.

В тему: Іран планує побудувати газопровід в Європу

При цьому ціна на скраплений газ обіцяє бути дуже конкурентоспроможною на протязі як мінімум найближчих десяти років. Стали розуміти це і в Москві. Якщо раніше газпромівські пропагандисти на міжнародних конференціях проштовхували одну-єдину ідею: «монополія - ​​це добре, а конкуренція - погано», то зараз за допомогою наукоподібних слайдів вони намагаються довести, що російський трубопровідний газ дешевше американського скрапленого.

Давайте порахуємо. У серпні цього року середня ціна газу, який «Газпром» продає в Європі за довгостроковими контрактами з прив'язкою до ціни нафтопродуктів, склала приблизно $ 150 за тисячу кубометрів ($ 4,16 за мільйон британських теплових одиниць - БТЕ). Угоди на спотовому ринку були ще дешевше.

Як підрахував керівник компанії East European Gas Analysis Михайло Корчемкін, доставка російського газу до Німеччини по трубопроводу «Північний потік» обходиться в $ 0,92 за мільйон БТЕ, транспортування із Західного Сибіру до входу в «Північний потік» в районі Виборга - ще в $ 1, 45-1,54, експортне мито відбирає ще $ 1,53, а собівартість видобутку становить від $ 0,88 до $ 1,08 за мільйон БТЕ. В сумі собівартість газу при надходженні його в Німеччину можна оцінити в діапазоні від $ 4,78 до $ 5,07 за мільйон БТЕ. У цю суму не входять деякі витрати - такі як відсотки по кредитах, утримання адміністративного апарату, соціальна відповідальність, інвестиції в проекти, які не дають поки прибутку (і навряд чи коли-небудь дадуть), та й деяку норму прибутку компанія повинна себе забезпечувати.

В тему: У Газпромі констатували чергове скорочення видобутку газу

Як не крути, виходить, що «Газпром» вже сьогодні, не чекаючи американського сланцевого газу, торгує в Європі собі в збиток. Йому залишається сподіватися лише на те, що зріджений газ з США та інших країн теж буде продаватися нижче собівартості, і чекати, поки конкуренти розоряться, не витримавши цінової війни.

А війна ця вже не за горами. За найскромнішими прикидками, пропозиція на світовому ринку скрапленого газу до 2020 року збільшиться на 50% в порівнянні з рівнем 2014 року. Проекти, розпочаті і в основному профінансовані в період високих цін, вступають в дію і забезпечують перевиробництво, яке вже провокує демпінг.

Ми бачимо, як з США пішов швидко наростаючий в обсязі експортний потік скрапленого газу за цінами, які ніяк не окупають його видобуток, скраплення, транспортування і регазифікацію. Товар, який обійшовся продавцеві в $ 6 або навіть $ 7 за мільйон БТЕ, йде, наприклад, в Південну Америку за ціною $ 5,50, а в Португалію і Великобританію ще дешевше. Завдання - компенсувати хоча б частину витрат за проектом скраплення і, зрозуміло, завоювати ринкові ніші на майбутнє, коли ціни можуть вирости.

В тему: Норвегія вперше обігнала Росію по поставкам газу в Європу

Чи можна передбачити чиюсь перемогу в цінових битвах? Скоріш за все ні. Так, проти «Газпрому» працює і колосальний надлишок скрапленого газу по всьому світу, і заходи Євросоюзу щодо диверсифікації постачальників, і репутація компанії як політичного інструменту Кремля. Однак у російського експортного монополіста є і вагомі переваги.

По-перше, це потенціал вже готових до експлуатації промислів, яких вистачило б на постачання ще однієї Європи, якби там знайшлося достатньо споживачів. По-друге, «Газпром» має інфраструктуру з доставки газу в Європу, потужність якої використовується менше ніж наполовину. І по-третє, політичне керівництво Росії не залишить в біді «національне надбання». Не виключені податкові та інші пільги, які будуть пущені в хід, щоб підтримати «Газпром» в його боротьбі проти конкурентів.

Аналіз фундаментальних факторів, що діють на європейському газовому ринку, дозволяє припустити, що аж до 2035 року російські поставки повинні зберегти за собою близько 30% споживаного в ЄС газу. В абсолютних же цифрах обсяг поставок передбачати складно через суперечливих прогнозів потреб Європи в енергоносіях і співвідношення цих енергоносіїв в балансі ЄС.

-

Михайло Крутіхін, опубліковано на сайті центру Карнегі

В тему: